Якщо чесно, я не дуже полюбляла цей предмет, хоча батьки мої запевняли, що він дуже корисний і знадобиться усюди. Я навіть уявляла собі, працюю я так вбиральницею у Верховній Раді України, і тут якийсь іноземець посміхнувся мені(гість), а я йому англійською зуби заговорила і все, йду на повищення. Звісно, все це жарти, бо я зібралася поступати в Харків на міжнародні економічні відносини, а там англійський, як рибі вода потрібен. Тому я можу сказати одне, потрібно вчити і вчити його, а з Харченкою Юлію Юр'ївною це можливо. В 10 класі я зрозуміла, що за мною ніхто не буде бігати, і що це мені потрібно доводити всім, що я варта чогось. Юлія Юр'ївна завжди бачила в мені якусь блискавку знань до англійського, і тому допомогала долати якісь перешкоди та невдачі.
Урок англійського у нас завжди проходить весело та на одній хвилі. Ми всі стали дуже близькими та відкритими, немов сім'я. Шалені пригоди відбуваються у нас з дошкою в 19 кабінеті, або ж веселі жарти на увесь коридор другого поверху, і всіх все влаштовує. Такого вчителя, як вона, в школі нема, бо вона дуже молодіжна та добра.
Комментариев нет:
Отправить комментарий