Пригадую клас 5, свої крокодилячі сльози біля книжки з математики. Я навчалася дуже добре, але коли по шкільній програмі ми почали вивчати таблицю множення, то все, для мене світ перестав існувати. Цілу неделю я не могла зрозуміти, як рахувати всі ці числа і навіщо взагалі мені їх вчити. Батько давав мені "смачного" ляпаса по голові, бабуля намагалася втовбичити мені що да як, але у мене не виходило. Я терпіла, крізь сльози посміхаючись дивилася на цю таблицю, і на зло усім - вивчила. Навіть зараз пам'ятаю, як я стрибала до стелі на радощах, яка я була щаслива. Можливо, саме тоді я полюбила математику і знову почала добре навчатися.
Ось, 10-11 клас, у нас з'явився новий вчитель математики, плюс новий класний керівник - Мацкуляк Юлія Вікторівна, яка дала великий поштовх до знань математики. Цікаві приклади, смішні задачі, нові інструменти, витонченні геометричні фігури, неймовірна атмосфера та відкриті розмови з класом - усе це нам дала вона. Не дивлячись на деякі негаразди у країні можна сміло крокувати до вищих навчальних закладах, бо з такою підготовкою нас візьмуть з руками і ногами.
Ми всі з нею встигли потоваришувати та знайти для себе справжнього друга-вчителя та класну другу маму. Якщо щось трапилось або поганий настрій, ми завжди біжемо до неї за порадою, допомогою. Юлія Вікторінв ніколи нам не відмовляла, бо вона завжди входила у наше становище. На мою думку - це найкращий вчитель математики, якого я знаю, і дуже гарна жінка.
Комментариев нет:
Отправить комментарий